АВТОРИТЕТ УЧИТЕЛЯ

Авторитет учителя є одним із наріжних каменів педагогічної діяльності. Звісно, авторитет потрібно завоювати, і робити це слід від першого дня перебування в освітньому закладі.

Здобуваємо авторитет
Сутність, специфічні особливості й функції власного педагогічного авторитету обумовлені тим, що багато дитячих очей як рентгеном наскрізь просвічують і виявляють моральний стан особистості педагога. У сучасного вчителя-вихователя немає іншого морального вибору, крім чистоти, щирості, відкритості й прямоти. Інакше вчитель неминуче втрачає свій вплив на дітей і право бути їхнім вихователем. Суть педагогічного авторитету полягає в постійному розвитку педагогом у собі цивільної, творчої, людської особистості, справжньої духовності та інтелігентності. Дитина авансує педагогові свої повагу, довіру, прихильність, зважаючи на природне припущення про високі якості його особистості.
Справжній авторитет не можна отримати та узаконити «зверху», його можна тільки заслужити чесною й завзятою працею. Існує думка, що посада вчителя сама по собі забезпечує йому авторитет серед учнів, проте це не так. У наш складний час посадовий авторитет повністю замінений авторитетом особистісним.
Через це розрізняють авторитет ролі, тобто авторитет влади, і владу авторитету. Якщо перший дається посадою вчителя, то другий є результатом тривалих взаємин. Авторитет посади не є надійним, він швидкоплинний, якщо не підкріплюється владою особистості, добровільним визнанням школярами професіоналізму вчителя.
Кожний педагог намагається завоювати авторитет. Не бажаючи працювати над собою, окремі педагоги роблять це помилковим шляхом, що призводить до завоювання помилкового авторитету.
На жаль, не існує певних правил та вказівок для завоювання авторитету, проте ми можемо навести кілька рекомендацій для подолання цього складного шляху.

Шляхи завоювання авторитету педагога
     Слова не повинні розходитися зі справою. Якщо щось забороняєш дітям, то й сам не повинен цього робити. Не говори фрази: «Вам не можна цього робити, тому що ви маленькі». Це принижує дітей. Педагог повинен перебувати з ними на рівних, а якщо й перевищувати їх за якимись параметрами, то суто тому, що діти так хочуть, а не підносячи себе самостійно.
     Якщо вимагаєш поваги до себе, то тобі потрібно навчитися поважати також: дітей. Ми так улаштовані, що інтуїтивно ставимося до людей так само, як до нас ставляться люди. Навіть якщо у нашій
практиці трапиться конфлікт, варто вміти гідно з нього вийти, не принижуючи та у жодному разі не ображаючи дітей на тій підставі, що вони - діти, а ми - дорослі.
     Завжди й скрізь використовуй під час роботи з дітьми гру. Адже гра - це провідний вид діяльності дошкільника й молодшого школяра і певною мірою навіть старших дітей. Гра - це їхній світ. І якщо ми зуміємо проникнути в цей світ, усі шляхи для нас відкриються.
     Будь чесним із дітьми. Діти - це живі «детектори неправди»: вони безпомилково відчувають, коли їм брешуть, і ніколи не поважатимуть і не довірятимуть людині, якщо відчують, що вона з ними нечесно
поводиться. У житті трапляються різні ситуації, і завжди гірка правда краще ніж солодка неправда.

Авторитет здобули. Що далі?
Одних учителів учні поважають та люблять, а інших - ні або байдуже ставляться до них, а деяких на¬віть ігнорують. Через що? Причина - наявність авторитету й престижу вчителя або їх відсутність. Зміст цих понять близький, але не збігається. Спочатку з'ясуємо, чим є авторитет та з чого він складається (структура). Що таке авторитет узагалі? У психологічній літературі відзначається, що авторитет (від лат. auctoritas - влада, вплив) - це загальновизнаний вплив і значення якоїнебудь особистості (групи) на оточуючих; підтримку її ідеї та діяльності громадською думкою; прояв поваги, довіри до неї, навіть віри в неї: у її розум, волю, моральність; здатність творити добро та віддати всі сили спільній справі, засновані на знаннях, моральних чеснотах, заслугах, життєвому досвіді. Носій авторитету впливає, запевнює і здатний спрямовувати думки, почуття, учинки, дії решти людей, не засто¬совуючи примушування, а тим більше - насильства. Для авторитетного педагога успіх справи певною мірою авансується. У цьому феномені, зокрема, закладена перевага виховного впливу авторитетного педагога на вихованців і навіть колег.
Якими є складові авторитету педагога, учителя? їх небагато, при цьому за ступенем значущості складно розподілити їх на «головні» й «неголовні». У різних ситуаціях вони можуть мінятися місцями.
Якщо розглядати професійні функції та якості педагога, то потрібно починати із загальних особистісних складових авторитету. Авторитетом користуються вчителі високоморальні, з гуманістичною спрямованістю, милосердні, емпатійні, які вміють співчувати іншим, зрозуміти їх, і в той же час є діловими, справедливими, принциповими, працьовитими, оптимістично налаштованими. Від таких педагогів учень отримує заряд упевненості, знаходить підтримку своєї ініціативи в різних справах. Усе це - загальнолюдські якості й властивості безвідносно до якоїсь професії.
Серед професійних особливостей авторитетного вчителя важливе місце посідає педагогічна майстерність, під якою розуміється комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності. Авторитетний педагог має ерудицію в широкому діапазоні: це досконале розуміння свого предмета, відмінне знання багатьох інших предметів або орієнтування в них. Це й поінформованість (іноді захоплення) у різних галузях мистецтва. Це стосується і володіння мовами, знань техніки, спорту, політики, багатьох побутових питань тощо. Такого педагога називають ерудитом (від лат. eruditio - ученість, освіченість; «ходяча енциклопедія»). Ерудиція досягається постійною самоосвітою. Педагогічна майстерність містить високе мистецтво навчання й виховання, що учитель постійно підвищує, шліфує, невпинно вдосконалює, критично осмислюю¬чи свій досвід і опановуючи кращий досвід колег.
Питання про педагогічну майстерність - об'ємне, самостійне та важливе. Ми згадуємо про нього тільки для розуміння зв'язку з авторитетом учителя.
Природно, авторитет має вчитель, який володіє високим і вищим рівнем якості навчально-виховної робо¬ти. Авторитетний учитель - комунікабельний, висококультурний (тактовний, поважний до співрозмовника, уміє вислухати його, переконати в чомусь фактами).
Такий учитель розуміє й сам використовує жарт, гумор, дружній шарж; уміє не помітити збентеженість співрозмовника, якщо таке трапиться; розкутий, навіть у малознайомій компанії може стати активним співрозмовником.
На авторитет педагога впливає також його цивільна характеристика: чи чесна і порядна він людина, чи приємний сусід по будинку, чи гарний сім'янин, чи відповідальний батько та ін.
Авторитетним учитель стає не одразу. Для цього потрібно багато часу спілкуватися з учнями й продемонструвати, виявити свої кращі риси та якості в різних галузях життя і не тільки в суто професійній роботі. Існує навіть думка, що педагог спочатку працює на авторитет, а потім авторитет працює на нього. Психологи визначають явище іррадіації авторитету (від лат. іrradiare -  сяяти, променіти: поширення процесів збудження або гальмування в центральній нервовій системі): поширення на ті сфери діяльності, де людина ще себе не виявила і поки сама себе не вважає авторитетною. Хоча сам носій авторитету в чомусь і не вважає себе таким, але інші про нього такої думки. А якщо фахівець у якійсь конкретній галузі знань або діяльності виявиться некомпетентним, то інші оцінять його як необізнаного, отже, взагалі неавторитетного. Це також явище іррадіації, тільки спрямоване проти авторитету.
Сильний і сприятливий вплив авторитетного вчителя на вихованців відзначається багатьма педагогами минулого й сучасності. Існують спеціальні наукові дослідження про авторитет учителя і його виховну роль (Н. Петров, М. Кондратьєв, С. Єлканов, Л. Мітіна та ін.). Формування авторитету вчителя було постійною й пріоритетною турботою багатьох поколінь педагогів. Зауважимо, що останнім часом авторитет учителя дослідники оцінюють не так однозначно позитивно, як зовсім нещодавно. Існують також інші погляди й оцінки.
Виховна сила авторитетного педагога (у цьому також її особливість) полягає у ненавмисному впливі, що вселяє, на оточуючих, в упередженому сприйнятті його впливу учнями тільки як позитивного. Авторитетний учитель може стати прикладом, еталоном поведінки, зразком для наслідування й навіть ідеалом для учнів. У подібних ситуаціях авторитет як фактор впливу, що виховує, набуває не тільки позитивного впливу, але може мати й негативний ефект. Негативний бік авторитету потенційно можливий із двох причин: автори¬тетний педагог не завжди ідеальний («і на сонці є плями»), але цього іноді не помічають (ефект іррадіації) і беруть від нього також і погане; про ефект авторитету, що вселяє, й некритичне його сприйнятті ми вже говорили. Отже, авторитетний педагог зобов'язаний вимогливо ставитися до самого себе.
Із феноменом авторитету пов'язане близьке до нього поняття авторитарний, що має негативний зміст: заснований на беззаперечному підпорядкуванні авторитету, владі. Існують поняття: авторитарна педагогіка, авторитарна система виховання, авторитарне управління тощо. Зокрема, авторитарне виховання засновано на беззастережному, покірному прийнятті авторитету та безперечному підпорядкуванні вихованців, що визнається ними самими. Авторитарна педагогіка стверджує зосередження у руках педагога повноти влади, що не допускає вихованців до участі в навчально-виховному процесі. Вона ігнорує ініціативу дітей, віддає перевагу твердим і примусовим заходам впливу, стиль взаємин — беззастережна вимо¬гливість педагогів до вихованців.
В історії педагогіки взагалі, та й в історії вітчизняної педагогіки, існувала як авторитарна педагогіка, так і авторитарне виховання. їх коріння виявилися такими глибокими й життєздатними, що й у наш час ми ще не встигли (чи не зуміли?) повністю подолати їх наслідки, хоча згубність їх усвідомлюємо й намагаємося не повторювати помилок минулого. Вочевидь, ця ситуація живучості авторитарної системи виховання виявилася для деяких педагогів підставою для різко негативного ставлення не тільки до авторитарності, але й до авторитету взагалі.
Так, В. Слуцький у книзі «Елементарна педагогіка» зазначає, що вплив на учня авторитетного вчителя «є своєрідним гіпнозом, і цей вплив досить часто за¬важає йому (учневі) правильно орієнтуватися в житті». Побутовий гіпноз є тільки однією з форм підпорядкування людини людиною. Уплив авторитету, на думку автора книги, є рівнозначним примусу, тому духовно сильніший педагог не має права «користуватися своєю силою для підпорядкування духовно слабкішого» учня, як і під час фізичного примушування. Головний підсу¬мок виховання, заснованого на авторитеті, як уважає В. Слуцький, полягає в тому, що діти (тобто об'єкти виховання авторитетного вчителя) «привчаються підпорядковуватися сильному й знущатися зі слабкого».
Психолог робить висновок: «Авторитет - це засіб, що, так би мовити, повинен прагнути до самознищення, або, точніше, до самонезастосування». Розглядаючи негативний вплив авторитету, В. Слуцький відводить йому лише обмежену роль, «поки вихованець ще не вміє користуватися власною волею».
Автор не уточнює, чи має на увазі тільки малий вік дітей, чи це стосується дітей середнього й старшого шкільного віку, але на первинних сходинках групової згуртованості («перша стадія» - за А. Макаренко; «піщаний розсип» - за А. Лутошкіним; «конгломерат» - за Л. Уманським; «дифузійна група» - за В. Петровським).
У критичних міркуваннях В. Слуцького про авторитет учителя, безумовно, є своя правда: виховний вплив авторитету може бути як позитивним, так і не¬гативним, він може обернутися на авторитарність - систему беззастережного підпорядкування вихованців педагогові. Разом із тим у цих же міркуваннях він не звернув уваги на те, що: сформований («зароблений», досягнутий) авторитет впливає на оточуючих стихійно, незалежно від наміру й бажання його носія. Управляти цим впливом практично неможливо. Крім того, навіть зі шляхетною виховною метою вчителі, які мають авторитет (більшість із них згодом його здобувають), не руйнуватимуть його навмисно. Будь-яка спроба колег позбавити авторитету свого товариша «по цеху» виглядала б справою аморальною, тому що була б схожа на зловмисну спробу дискредитувати його як висококласного педагога й майстра-професіонала. Домагатися благої мети аморальними шляхами є неприпустимим.
Підіб'ємо проміжні підсумки. Оскільки авторитет - це загальновизнаний неформальний вплив педагога на вихованців, отже, він не завжди усвідомлюється вихованцями й тим більше - є некритичним. Авторитет формується у вчителя морально чистого, ерудованого, який опановує педагогічну майстерність, володіє високою культурою спілкування й педагогічною етикою. За своїм виховним впливом авторитет має різне спрямування, тобто позитивні та негативні сторони. Особливо хибною є авторитарна система виховання.